Блог Бориса Домоцького

Частина 1. А пам'ять пращурів кличе постійно

Великі перспективи зберігає моя земля для розумних починань. У площині історії, природи, рекреації, ресурсів - просто непочатий край роботи! От тільки всупереч здоровому глузду вона «хворіє», бо років двадцять душі людей, які волею випадку опинилися при владі, ніяк не розчуляться на життєвих негараздах простого народу. Тихо - тихо згасає старовинна серцевина древньої Чернігово-Сіверської землі. Натомість чада з владними повноваженнями розбудовують чарівний куточок, чи правільніше - занедбану перлину, під себе!

Різного на своєму віку пережили люди у Новгород-Сіверському Поліссі. Особливо жорстоким видалось двадцяте століття. Незрозумілою для здорового глузду, дикою реалією стало тотальне винищення владою власного народу країни.

Вустами живих учасників подій згадуємо трагедію 1932-33 років на Н-Сіверщині, відтворюємо картини правди, задля попередження злих намірів недобрих людей згорнути процес формування історичної пам’яті минулого. А вона - на кожному кроці: на поверхні - у вигляді прекрасних творінь людських рук, чи захована глибоко у землю - у залишках археологічних культур минулої доби!

Про наболіле і гірке: про екологію, про чистоту міста і сіл, про стосунки людей і влади, про якість життя, про мораль, духовність - ми говоримо вголос, хоча не завжди нас можуть почути громадяни.

Душа переповнюється відчуттям сили Божої благодаті над Сіверською землею, дарованої Всевишнім. Храми, палаци, відомі в Україні навчальні заклади, школи іконопису, неповторні ремесла, діяльність знаних просвітителів, церковних діячів, поетів, письменників, великих мрійників про міжпланетні перельоти - всім цим добром ми були багаті за часів Княжих та доби Козаччини!

І нехай зі згаданого більшість втрачена назавжди, та пам'ять пращурів кличе постійно, а залишки пам’яток з іменами сучасників далеких епох укріплюють віру у Божий промисел незворотності великого творіння - Української Держави!!!

У 2001 році, вперше у житті я знайомився з людиною, яка прибула до України з–за кордону. Одне діло - зустрічати іноземця, а тут - у гості їде українка з Канади, та ще й доволі відома! І не тільки у діаспорі, але й на теренах етнічної України - доктор медицини пані Марія Фішер - Слиж. До прибуття внутрішньо готувався, адже не кожен тиждень прибувають гості з іншого материка?! « Та нічого, впораємося,» - так на бігу до школи вранці тішив я себе!

Цього разу сталося, як і гадалось! Переді мною постала худорлява, жвава, симпатична літня жіночка, яку пан Василь Чепурний відрекомендував гостею з Канади. Він разом з пані Марією у місто на Десні завітав як голова обласної «Просвіти» ім. Т. Г. Шевченка. Був з ними і поет-шістдесятник з Сосниці, політичний в’язень радянських часів Микола Петрович Адаменко. Напередодні пан Василь зателефонував, а тому я зміг спокійно і безклопітно зустріти добрих гостей. Ще до приїзду поважної добродійки, я мав досвід обізнаності з насиченим переліком її поїздок Україною. Знав, що доктор медицини Марія Фішер - Слиж є відомою меценаткою, яка започаткувала в Україні безліч проектів створення центрів української книги, розвитку скаутського руху, проведення конкурсів з рідної мови, підтримки творчих вчителів-мовників, студентів, допомоги церкві.

Ми півдня їздили та ходили містом. Адже пані доктор і прибула з метою ознайомлення з землею «Слова о полку Ігоревім», з батьківщиною відомого хірурга ХІХ ст. Буяльського, старійшини істориків ХХ ст. Олександра Оглоблина, знаної співачки з хору Г. Верьовки Одарки Хоменко, славної поетеси Раїси Іванченко, міністра уряду гетьмана Павла Скоропадського Володимира Науменка та вклонитися місцям, зберігаючим пам'ять Івана Богуна, Костянтина Ушинського, Димитрія Туптала, Івана Мазепи разом з іншими достойниками з великого переліку українських лицарів.

Зустріч залишила взаємну потребу подальшого спілкування. І так, ось вже десять років ведемо листування. Пані Марія постійно переймається справами політики, історії, культури, церкви на своїй Батьківщині, яку відвідує щорічно, а то й частіше від 1991 року! Найголовніший сенс життя наша знана подруга вбачає у прагненні до постійного піклування про Україну, сприяння її зростанню. Знаємо, як відома діячка діаспори ініціювала допомогу університетам, школам, бібліотекам, газетам, журналам, вчителям, студентам, окремим нужденним людям.

Добрими словами згадали ми пані Марію Фішер-Слиж у книзі «Подорож Новгород-Сіверським Подесенням. Краєзнавчі етюди. Частина 1», що вийшла друком 2010 року і зміст якої народився за її підказкою під час листування та при зустрічі у Києві декілька років тому, куди ми були запрошені всією родиною. Впевненість у добре майбуття України - це найголовніша складова позитивної енергії, котрою живе і яку генерує добродійка з Канади. А так і я, спілкуючись протягом років з мудрою, національно-свідомою українкою з міста Торонто, набираюсь терпіння, сил, надії, сподівань у побудові справжньої української України.