Блог Бориса Домоцького

До побачення Європа, здрастуй Китай!?

На Новгород-Сіверщині обивателю підкинуто свіжу тему - очікування на будівництво цементного заводу!? І ким би ви думали? Вгадали, китайцями!? А окремі представники різних прошарків міької громади у питанні свого відношення до можливих змін у патріархальному спокої поліського закутка навіть спокій втратили, протестуючи невідомо перед ким щодо віртуального будівництва цементного заводу. Ось такі ми, нехай знають китайці!?

У пустопорожню балаканину, стоячи над шкірою невбитого ведмедя, традиційно втягуються все ті ж далекі від професійної оцінки місцеві знавці всього сущого. Вони не переймаються конкретикою, а так і галасу роблять забагато, в тому числі і у засобах масової інформації. Одним словом ініціатива критики за звичкою опиняється у руках людей, які є особисто зацікавленими у подальшому збереженні мертвої тиші в околицях Новгорода-Сіверського!? «Захист» же нової ідеї обласною та районною владою у даному випадку не спрацьовує, бо її авторитет упав нижче «плінтусу», щоб претендувати на підтримку народу. І на те є причини.

Громада не забула історії чотирирічної давнини, коли Новгороду-Сіверському випала доля отримати життєздатний проект сучасного промислового будівництва з виробництва цементу. І не просто так, а від імені найкреативнішого бренду світової цементної галузі - холдінґу «Сімент» на чолі з досвідченими підприємцями родини Бурі, котра у 25 країнах володіє приблизно 110 різноманітними компаніями і чий танкерний сучасний флот з перевезень цементу є найпотужніший у світі.

Впродовж трьох років велась потужна робота з сільськими та міською радами, районною державною адміністрацією та місцевим самоврядуванням. У місті працювало представництво «Сімент-України». Проходило жваве обговорення проекту будівництва, працювали різноманітні публічні громадські заходи, вивчалась думка громади міста та сіл на відкритих слуханнях. Вже оформлено було кіпу документів. От тільки чернігівські обласні очільники чомусь так вперто повели боротьбу проти проекту. Схожого знаку «не пущать» отримала і районна влада. Але тодішня керівниця Новгород-Сіверської райдержадміністрації Валентина Черник, до її честі, у межах дозволеного повноваженнями посади та всупереч посадовцям області до останнього відстоювала надзвичайну тему будівництва у районі, який тепер просто гине на очах. На запрошення інвесторів вона відправилась за кордон, щоб побувати на будівництві прототипу новгород-сіверського проекту у Албанії, за кілька десятків кілометрів від теплого узбережжя Адріатики!? Що було, то було...

Хто-кого?

Сьогодні ж у середовищі владного бомонду області все перевернулось догори дригом. Чомусь раптом уся владна команда по вертикалі - від області і до району разом з місцевими промисловими керівниками, за виключенням хіба що окремих особистостей, піднімає обидві руки «за»!? А ті, що й за проекту «Сіменту» щосили рвали сорочку на собі задля переконання «проти» будівництва себе і кожного, продовжують кричати і тепер у тім же дусі!? І різниця лише в тім, що наразі європейські орієнтири нехай поки ще тільки у розмовах, але вже змінилися на азійські, а новим віртуальним «монстром» постав Китай!? От тільки китайці-бідолахи не змогли ще навіть і слова офіційного про конкретні наміри висловити у районній раді чи іншому публічному зібранні!? Лишень і почули про приїзд делегації з Піднебесної до Сіверського краю. А ґвалту, у вигляді пліток, наробили на сто років наперед, забравши спокій у щиросердних захисників краєвидів навколо «стольного граду». Виходить, що дуже непростим виявився початок року Дракону за китайським календарем!?

Мастила у вогонь додала позиція народного депутата України пана Юрія Мирошниченка. Він отримав листа від громадського товариства земляків з проханнями не допускати на теріторії району будівництва цементного заводу!? То ж депутатське звернення парламентаря-земляка до голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 15 грудня 2011 року за №1033/1/09-2 спонукало останнього «в установленому порядку:

- розглянути зазначене звернення по суті з компетенцією;

- вжити вичерпних заходів щодо недопущення реалізації будівництва цементного заводу у Новгород-Сіверському районі;

- забезпечити збереження природних ландшафтів та культурно-історичної спадщини Новгород-Сіверщини....».

Що ж, на те він і народний депутат, щоб звертатися від імені виборців до різних посадовців. Тим більше, що по великому рахунку, знаючи з неодноразових публічних висловлювань пана Юрія його небажання миритися з присутністю чи появою на теренах Новгород-Сіверського району будь-якого промислового потужного підприємства, можна до кінця прорахувати, що й цього разу, так само як і з пропозицією «Сімента» минулих років, народний депутат буде послідовним у поглядах. От тільки розмови новгородсіверців з підтримкою будь-якого будівництва у районі на підґрунті можливостей працевлаштування молоді та розвитку зруйнованої інфраструктури, навряд чи прийдуться йому до душі!?

І коли вже щось будувати у краї над Десною, то Юрій Романович стоїть за величезний європейського рівня університет!? Каже про такий, щоб під 20 тисяч студентів!? І що, за його словами, переймається таким вже давно. Отакої! Що ж, пана Юрія можна зрозуміти, бо тут він має рідних людей з кількома просторими особняками київського масштабу, а тому – душа прагне спокою. Приїхав - відпочив. Ну що тут ще сказати?

Але позиція таких людей, у яких все своє давно устатковане і облаштоване на десятиліття вперед, не може бути традиційно зрозумілою масовою психологією пересічного люду. Бо цей люд дивиться на реалії Новгорода-Сіверського з його економічним, соціальним і культурним хаосом набагато відвертіше і простіше, ніж на рівні природних ландшафтів чи фантазій, відірваних від справжнього сірого буденного життя. Коли і літні люди і молодь стомилися від безперспективності, а тому й очікують на будь-яку пропозицію, що підведе з колін жебрацтва.

Звичайно то є право кожного, в тому числі і політика високого рівня мати власний погляд на вічну тему «что такоє хорошо і что такоє плохо»? От тільки принципові запитання все ж таки виникають у контексті порівняння позицій цих достойників - народного депутата України від Партії регіонів пана Юрія Мирошниченка та очільника Чернігівщини пана Володимира Хоменка!? І все тому, що у вже згаданій епопеї минулого вони були конкретно – «проти» разом!? Натомість сьогодні, чомусь, пан Хоменко радикально змінив позицію від яскраво вираженого супротиву «Сіменту» на так само неприховане заохочування для кітайців!? І нехай очільник області і встиг висловитися за збереження історії, туризму, гарної екології, всеодно вогонь перемоги майбутнього, поки що віртуального успіху китайців, в його очах є помітним!?

От тільки як бути з примиренням зовсім протилежних позицій, двох членів однієї команди на конкретну «китайську проблему», з якою мабуть і Президент з Прем’єром добре обізнані, передбачити важко.

На кожного українця по тридцять кітайців

На простір Новгород-Сіверщини, де споконвічно зберігається великої кількості будівельна сировина, рано чи пізно прийдуть промислові підприємства. Від такого не сховатися. А потужні екскаватори продовжуватимуть копати все, що зветься корисними копалинами. До цього спонукають потреби цивілізації. Тож власне і дискутування над темою «дозволяти чи заборонити» є скоріш за все проявом невігластва.

От тільки аналізуючи перспективи, ризики та об’єктивні реалії дня, або посилаючись на уявні і до кінця не зрозумілі прагнення прагматичних китайців зачепитися у нашому краї, коли вже і йдеться про них, влада мала б не просто кивати головою у бік традиційної лукавої посмішки азійських представників, а й поміркувати над конкретним.

По-перше обєктивно оцінити реальну економічну ситуацію Новгород-Сіверщини!? І це дійсно не слова, бо саме правді у вічі керівництво району цуралось заглядати впродовж останніх 20 років. Бо як би не так, то за десятиліття перебування при владі земляка-Президента України, змогли б набудувати у районі найсучасніших підприємств скільки душі було завгодно. Але не вийшло, бо у перших чиновників району не виникало бажання створювати собі зайвий клопіт. Натомість всю економічну потугу минулого - пускали за вітром.

Тож тепер, зі слухами про китайців, маємо подумати, а чи будуть наші люди працевлаштовані по-справжньому, по-європейськи з усіма відповідними атрибутами - від пристойних заробітків, соціальних приорітетів тощо!? Якщо ні, то гонімо їх у шию!?

По-друге, маємо визначитися з усіма показниками впливу на оточуюче середовище новобудови. Для цього зберігає актуальність той же порядок, та традиція і вимоги, до яких вдавалась «принципова» влада, перешкоджаючи просуванню проекту холдінгу «Симент» на Новгород-Сіверщині?!

Адже сьогодні, що й казати, досить просвітленим є наш люд, а тому і репутацію китайского продукту оцінює не тільки за мопедами, ялинковими гирляндами та базарним ширвжитком!? Бачив він по телевізору і падаючі новобудови мостів, висотних будинків у Піднебесній і швідкісні потяги, що лежать під рейками «на боку»!? Та й пам’ять про ті ж доменні печі у кожному дворі часів Мао разом з застарілими будівельними підприємствами, що й сьогодні залишаються далекими від прогресивної модернізації, ще жива!? Може це збіг обставин, але факт!?

Ну і про найголовніше. Про пересторогу, яка має стати провідною і визначальною для кожного українця, у душі котрого кров несе вогонь пам’яті про коріння роду разом з геном успадкованості. Бо від далеких пращурів наша спільнота боронила українську ідентичність, а так і продовження етносу. А знаючи справжню картину опанування за два десятиліття територією та людністю сусідки Росії тими ж таки «роботящими» китайцями, ми не маємо морального права перед прийдешніми поколіннями і перед українською історією віддати все заради якогось «інвестування» китайському племені, підштовхнувши до згубної ходи асимиляції українства представниками чужої раси.

Необхідна досить делікатна, тридцять разів науково прорахована система укладання домовленостей про аренду землі, про розміщення певної кількості населення чужинців та різноманітних будівництв тощо.

І на коня

Але то все тільки наміри, які наразі більш схожі на мрії, невиразні і малоздійснені неначе ілюзії, у полоні яких і перебуває наша місцева влада. Вона неповоротка, бездіяльна, а тому люд економічно запущеного Сіверського краю стоїть перед розбитим коритом. Що пропонують – за тим і має бігти!?

Ситуація непроста, проблематична і небезпечна. А Новгород-Сіверщина знов вимушена виставити свою долю на терези.