Блог Бориса Домоцького

З думками про допомогу

Про новгород-сіверські краєвиди мовою старих джерел говорить сама історія. Але навіть великої книги споминів не вистачить для тривалої розповіді про долю та життя цього феномену края... На жаль цивілізаційні зміни у басейні Десни на Новгород-Сіверщині відбулися не завжди на краще. Тут знайшлось місце і промисловим скидам, і безрозсудливим накопиченням ядохимикатів на територіях сільських населених пунктів, і побутовому негілізму населення до розумного повадження з відходами. Чи можна забути початок перманентного скидання у Десну у межах району у 1935-1936 роках великої кислотної отрути з військового підприємства міста Шостки, що за півсотню років перетворилося поступово на справжню катастрофу!? А ще ж інша гидота не меншої отруйної сили!? Одним словом не все так просто. А тому маємо клопіт вже сьогодні, бо він так і натякає на велетенську біду завтрашнього дня!?

Наразі ж звернемо увагу на тему збереження рибного світу Десни, з її численими озерами, ставками тощо.Адже знаємо, що ще від часів 16 століття письмові джерела, навіть царського рівня, не оминули у різних ракурсах тему рибальства на Десні та її притоках!? Он як на приклад навіть грамота російського царя Івана, надана Спасо-Преображенському монастиреві Новгорода-Сіверського, між іншим серед чисельних пожалувань з царського плеча для обітелі, встановлювала ще й межі рибного лову на деснянському просторі вздовж Десни!?

Тепер все по- іншому. За вікном ХХІ століття. І Десна багато кому вбачається лишень елементом потіхи від задоволення потреби поласувати свіжою рибкою. Ось і зростає низка проблем з охороною біологічних ресурсів на річці та озерах, з відтворенням рибних запасів, з попередженням правопорушень, а то й криминальних вчинків окремих людей,забувших , що живуть не за «понятіями», а за законом, як і всі з правом на повноцінне використання можливостей і відпочинку, і аматорського рибальства.

«У системі Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Чернігівської області працює 51 людина. Багато це чи мало? Найліпше судити з того, що віднесено до охорони, контролю, забезпечення щоденного сталого розвитку, - розповідає начальник відомства Іван Михайлович Сова, який з 2009 року і є очільником. Ми працюємо на великому просторі області, де площа підвідомчих водних обєктів складає 67, 7 тисяч гектарів.Ви тільки поглянте на карту області. Тут 1570 річок, в тому числі дві великі, які маємо контролювати. Та й Десна у межах Чернігівщини – це більше 90% всієї української частини від кордону з Росією. Додайте води Дніпра, озера, ставки.

Віднедавно закріплено частину Київського водосховища, що адміністративно належала Чернігівській області. Хоча і клопоту додалось, але ми тому раді, бо тепер і рибалкам з нашої області набагато простіше. Нам приємно що вдалось для людей хорошу справу вдалось вирішити.»

Керівник обласного відомства має достатній досвід роботи у силових структурах в тому числі, а так і поділився баченням процесів, що відбуваються у системі, яка своїм існуванням передбачає встановлення порядку «на воді».Бо ж хто не знає, скільки нарікань від простого люду з районів області, що мають вихід до Десни, надходить через проблеми останніх років, які до того ж демонструють зміни психології рибалок. Он, дивись, як вже протарувала собі дорогу браконьєрська електровудка!? А ще ж розмови про вибухівку, отруту риби тощо.

Тому й на випереджане уточнення до пана Івана Сови стосовно недостатнього як на перший погляд штату з 21 інспектора на місцях, чути згоду, що « є відчуття проблеми, а тому звернулися до керівництва керівництва відомчої Агенції у Києві з проханням по можливості додати до штатного розпису вісім одиниць інспекторів, навіть якщо потребуватиме скорочення обласний апарат. Бо інспектор- це головна фігура, яка має забезпечувати покращення ситуації.Адже питання стоїть не просто у тім, Треба і акти про порушення складати, але й на часі, задля досягнення у наступному результатів, проведення профілактичних заходів, розяснювальна робота серед населення.»

Будні державного інспектора

Здається не зайвим буде дізнатися про ситуацію на Новгород-Сіверщині у частині охорони рибних ресурсів. Тим більше, що і нагода якраз випала познайомитися з нещодавно призначеним до тимчасового виконання інспекторських повноважень на території Новгород-Сіверського, Семенівського, Коропського районів Владислава Шарая. І хоча він працює менше трьох місяців, та у інспекторських справах з рибної охорони не є новачком. Бо уже мав досвід 4 річної роботи за відповідним напрямком. Він і звання «державного інспектора» отримав.

«Робота подобалась,- розповідає за першого знайомства інспектор охорони. Хоча всі попередні чотири роки, віддані профільній діяльності, не приходилось спокійненько відпочивати, адже рибальство на Десні чи інших водоймах області вже давно для багатьох «виросло зі штанців» заради відпочинку. Це колись воно для більшості населення сприймалося через традиційну вудку, різноманітні закидушки-донки, спинінги тощо.Тепер дуже часто на нього поглядують підприємливі люди як на індустрію,на можливість великого зиску. Мені випало попрацювати у спеціальній опергрупі, яка мала контролювати обмеженою чисельністю всю область, реагуючи на непрості ситуації особливого характеру. Недарма ж всі були озброєні!? Раніше, до цієї відповідальної і досить непростої роботи, мав ділянку інспекторського контролю у кілька десятків кілометрів по Десні від мостового переходу на Сумську область і аж до Коропа!?»

Слід додати, що робота інспектора Владислава Шарая знайшла тоді добру підтримку серед представників Мезинського національного парку на Коропщині. Доброю згадкою залишилась Почесна грамота заповідної установи за відмінну працю з охорони природного надбання краю.

А на запитання про нинішній стан справ у Новгород-Сіверському районі з випадками браконєрства на Десні пан Владислав розповідає на прикладах зробленого саме за його діяльності впродовж цих місяців. До речі напружена пора продовжується ще й за причини затягування льодоставу на Десні у нашому краї так далеко-аж у січень, якщо вийде!? Тому і охочих поласувати вдоволь рибкою з під забороненої «путини» на воді без льоду розвелось!

«Прийшлось за півсотню днів скласти 51 протокол, серед яких два випадки- з особливою небезпекою, бо використовувалися електрична вудка.Нанесений збиток оцінено у 4508, 4 грн. Зафіксовано 17 випадків незаконного використання сіток, «павуків» за яким збитки склали близько семи тисяч гривень.»

А ще автору цих рядків неодноразово випадало почути на різних заходах, в тому числі й за участі районного керівництва, від головного ветеринарного лікаря району спробу актуалізації питання про законне і правільне поводження з конфіскованою у браконєрів рибою.

«Риба , яка залишилась після відібрання заборонених засобів браконєрського лову, здавалась відповідно до Новгород-Сіверської Установи виконання покарань.Відповідно є угода про здачу риби. Її здано 70 кілограмів. До речі відповідні роз’яснення про реалізацію так званої браконєрської риби з Десни дав начальник управління ветеринарної медицини району Сергій Редкач. Сказав, що «для перевірки наявності інфекцій чи захворювання риба здавалась до районної державної лабораторії ветеринарної медицини, -додавши , що електрична вудка, як доводять результати аналізу стану загибелі риби на Десні та ставках у нашому районі, є найшкідливішим засобом браконєрського лову, бо по суті двічи робить лихо. Спочатку- як заборонена річ, що безпосередньо вбиває рибу, а у наступному, залишаючи іншу, попавшу під струм , перетворює на не здатну відтворювати потомство. І ще скажу про проблему реалізації риби на стихійних ринках, в тому числі і у Новгороді- сіверському!? Добре, що інспектор Владислав Шарай відносить таку до негативу, що має місце. Адже тут не має бути сумнівів. Тільки заборона продажу, про що я говорив впродовж років, без документів має присікатися на законних підставах. Адже достатньо єдиного випадку, щоб сталося лихо з захворюванням людей!? Тому добре, що новий інспектор встиг перешкодити незаконному продажу риби на стихійних ринках, склавши сім протоколів» -закінчив думку головний ветеринар району.

Про завтрашній день

Маємо відверто визнати, що за останні два десятиліття з відходом у небуття командно-адміністративної радянської системи немало води витекло і у справжній красуні Чернігово-Сіверщини-Десні.Але занадто цінним історичним , природним і потужним людським артефактом у чудовому нашому краї є ця ліва притока великого Дніпра, щоб так спокійно і безтурботно споглядати на її біди, породжені нерадивими людьми!?

А тому до розв’язання цього клубка проблем, хвороб та болю Десни з усіма озерцями, затоками, ставками та невеличкими потічками тощо, маємо підійти по-державницькі, з перспективою оздоровлення і повернення до життя всього того, що і створює великий і неповторний природний комплекс на імя Ріка Десна. Мабуть чи не тому обласний очільник Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства Чернігівської області Іван Сова на запитання про перспективу усунення низки проблем навколо питання, в тому числі у Новгород-Сіверському районі, категорично висловився за узгодження і посилення спільних дій органів місцевої влади і самоврядування, правоохоронних структур, прокуратури, товариства рибалок та мисливіців.

« Бо проблеми, які існують чи раптом виникають, - каже пан Сова, завдають немало клопоту. От як наприклад з боку жителів сусідньої Сумщини, що біля Десни у Новгород-Сіверському районі, реєструються не поодинокі приклади неналежного і безвідповідального ставлення до поводження на рибалці. І хоча показники з Новгород-Сіверщини впродовж років непагані, навіть голова райдержадміністрації у спілкуванні не раз наголошував на такому.І у цьому контексті відповіді на запитання про наведення порядку на Десні та її повернення до справжнього життя хочу сказати, що у 2009 році зарибилиДесну у Менському та Козелицькому районах на 79 тисяч гривень, а у 2011 році було випущено молька на 158 тисяч гривень Одним словом працюємо. А от чого ще хотілось би привести до цевілізованих форм, так це законне, за відповідними квотами Агенції охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства підприємництво з вилову риби на Новгород-Сіверщині. До речі такий досвід є на Менщині!? Людина отримує квоту і виловлює рибу.»

У контексті пошуку шляхів до вирішення гострих питань на Новгород-Сіверській землі, хотілось би сподіватися і на справедливе розвязання помітньої у останні роки серед серйозних рибалок-аматорів такої проблеми, як любительського(традиційного) вилову риби вудкою, літом чи взимку через обовязкове(!!!) придбання платного щорічного квитка!? Тож на запитання з цього приводу обласний керівник рибної охорони пояснив, що всі ці введення з квитками не є обов’язковими, бо ними державні структури від столиці і до району не займалися і не мають ніякого відношення. Про таку тенденцію він знає, але то справа громадської організації, яка відповідною практикою збирання коштів мабуть вирішує певні проблеми любителів лову згідно до своїх статутних обов’язків. «А рибалка, - за словами Івана Сови, у Новгороді-Сіверському, маючи вудку влітку чи взимку, має ловити рибу, як завжди, без жодних платних квитків, виключаючи тільки зимовальні ями чи якісь місця на озерах з недержавною власністю!?» Добрі слова. От тільки б ще примусити з верху до низу всіх виконувати таке.